Організм людини схожий на хімічну лабораторію. Він невтомно працює 24 / 7, щоб надати можливість людині жити, відчувати, навчатись, пізнавати світ. Головний мозок, як представник центральної нервової системи, має незліченну кількість клітинок – нейронів, які контактують один із одним за допомогою відростків та створюють єдину систему контролю та регуляції життєдіяльності всього організму.
Нейрони спілкуються між собою за допомогою хімічних речовин — нейромедіаторів. Це біологічно активні речовини, які передають нервові імпульси між нейронами через синапси. Вони виконують функцію «посередників», забезпечуючи зв’язок у нервовій системі, і поділяються на збуджуючі (наприклад, адреналін, норадреналін, глутамат) та гальмівні (наприклад, ГАМК, серотонін).
На тлі сьогоднішніх подій особливе значення набувають нейромедіатори, що беруть участь в регуляції життєвої енергії та настрою, і обмін яких порушується при тривожних розладах, депресії та психосоматичних розладах.
Найважливіші з них це серотонін, норадреналін та дофамін.
При депресії та тривожних розладах сигнали між нейронами стають слабшими та хаотичними.
Зберегти, підтримати продукцію та правильну роботу цих нейромедіаторів покликані препарати, які мають назву «антидепресанти». Інформація про вживання антидепресантів не нова, часто й широко обговорюється в пресі та на телебаченні. Але, попри все, прийом антидепресантів не стає темою менш табуйованою та стигматизованою, а візит до психіатра викликає в багатьох страх і сором.
Антидепресанти – це досить велика група препаратів, в основі дії яких — стабілізуючий вплив на нейротрансміттерні системи головного мозку. Точка прикладання антидепресантів — це коригування хімічного балансу в мозку, зокрема підвищення рівня нейромедіаторів, таких як серотонін та дофамін. Це допомагає покращити настрій, зменшити тривожність та знизити інші симптоми депресивних, тривожних та інших психічних розладів.
За механізмом дії антидепресанти впливають на концентрацію певних хімічних речовин у мозку. Вони втручаються в роботу синапсів – місць контактів між нейронами, що дозволяє покращити передачу нервових сигналів.
Коли баланс нейромедіаторів відновлюється, полегшуються такі симптоми, як пригнічений настрій, тривога, нервова напруга та зниження психічної активності.
Наприклад, вони нормалізують роботу серотонінової системи, яка відповідає за настрій та його порушення. Нейрмедіатор Серотоні́н (5-гідрокситриптамін) часто описують як «гормон радості та щастя», втім його реальна біологічна функція складніша: він моделює пізнання, нагороду, навчання, пам’ять та численні фізіологічні процеси, такі, наприклад, як блювання та звуження судин. Фізіологічна роль серотоніну в головному мозку людини розглядається у зв’язку з регуляцією психоемоційних реакцій, зокрема таких: тривога, неспокій, агресивність, нав’язливі думки та дії, фобії, імпульсивні потяги, сексуальна поведінка, контроль циклів фізіологічного сну тощо, що дозволило визначати серотонін як медіатор гарного самопочуття.
Міфів про антидепресанти є багато, тож розглянемо основні.
Міф 1, найпоширеніший
На антидепресанти можна «підсісти».
Це не так, оскільки точки прикладання дії антидепресантів не пов’язані з опіатними рецепторами та системою отримання задоволення, а тому ці ліки не викликають залежності, схожої на наркотичну.
Міф 2. Антидепресанти роблять людину овочем
Це твердження також не відповідає дійсності, оскільки антидепресанти не змінюють особистість, а тільки допомагають людині зменшити постійну тугу чи тривогу, повернути енергію та відчути інтерес до життя.
Міф 3. Якщо почати прийом антидепресантів – то це на все життя
Тривалість прийому антидепресантів насправді залежить від батьків, тобто від того генетичного матеріалу, який ви отримали у спадок, оскільки науково доведено генетичну складову виникнення та розвитку депресивних та тривожних розладів.
Міф 4. З поганим настроєм та хвилюванням можна справитися самотужки, треба тільки захотіти і взяти себе в руки
Насправді коли потрібні антидепресанти – це не про поганий настрій, тут мова йде про клінічні розлади, які виникають на тлі зміни біохімічних процесів. Антидепресанти не призначають, щоб життя стало веселішим, від поганого настрою, після сварки, коли сумно, через життєві обставини або просто для щастя.
Антидепресанти не змінюють особистість і не вирішують усі проблеми за вас – вони створюють умови, за яких нервова система може відновитися .
На сьогодні досить великою проблемою є те, що антидепресанти намагаються призначати лікарі, фах яких не пов’язаний з психіатрією. Відсутність практичних навичок в роботі з антидепресантами призводить до неправильного їх призначення, що спричиняє посилення побічних ефектів, зниження ефективності та виникнення синдрому відміни.
Фраза Bene dignoscitur, bene curatur з латини перекладається як «Добре розпізнається, добре лікується» (або «Добре діагностується, добре лікується») і є медичним афоризмом, що підкреслює критичну важливість точного діагнозу для успішного лікування будь-якої хвороби.
Важлива правильна діагностика стану психіатром та дотримання правил застосування антидепресантів – поступове титрування дозування під «прикриттям» анксиолітиків, витримування періоду накопичення, перегляд робочого дозування щоразу через 3-4 тижні, адекватний термін прийому ліків та поступове зниження дозування для запобігання синдрому відміни.
Антидепресанти можуть витягнути людину з безодні депресії тривоги та паніки тільки за умови виконання чітких рекомендацій та призначень лікаря- психіатра.
